Нові рекомендації ESC/EAS 2026 з ведення дисліпідемій: що змінюється для ендокринолога

Оновлення підходів до ведення пацієнтів із дисліпідеміями мають важливе значення для клінічної практики ендокринолога, адже дисліпідемія є одним із ключових компонентів кардіометаболічного ризику. У фокусі сучасних рекомендацій — не просто корекція показників ліпідограми, а індивідуалізоване управління ризиком атеросклеротичних серцево-судинних захворювань. [oai_citation:0‡Школа ендокринолога Егіс.pptx](sediment://file_00000000914872438d4c3154588cc230)

Чому це важливо для ендокринолога

Пацієнти з цукровим діабетом, ожирінням, метаболічним синдромом та іншими ендокринними порушеннями часто мають підвищений серцево-судинний ризик. Саме тому сучасний підхід до ведення дисліпідемій в ендокринології виходить далеко за межі формального визначення рівня холестерину та передбачає комплексну оцінку ризику, супутніх станів і факторів, що його підсилюють.

Нові цілі лікування LDL-C

Оновлені рекомендації ESC/EAS підтверджують принцип: чим нижчий рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності, тим нижчий ризик серцево-судинних подій. Водночас цільові значення LDL-C мають визначатися відповідно до категорії загального серцево-судинного ризику.

• Дуже високий ризик — цільовий рівень LDL-C <1,4 ммоль/л та зниження не менше ніж на 50% від вихідного рівня.
• Високий ризик — цільовий рівень LDL-C <1,8 ммоль/л.
• Помірний ризик — цільовий рівень LDL-C <2,6 ммоль/л.

Клінічний акцент робиться на тому, що у значної частини пацієнтів досягнення цільових рівнів потребує не лише статину, а й комбінованої терапії з додаванням нестатинових препаратів. [oai_citation:1‡Школа ендокринолога Егіс.pptx](sediment://file_00000000914872438d4c3154588cc230)

Risk enhancers: фактори ризику поза межами SCORE2

Оцінка ризику більше не повинна обмежуватися лише алгоритмами SCORE2 та SCORE2-OP. У нових рекомендаціях особлива увага приділяється додатковим факторам, що можуть суттєво змінювати клінічне рішення навіть у пацієнтів без формально дуже високого ризику.

До факторів, що підсилюють ризик, належать:

• сімейний анамнез передчасного ASCVD;
• підвищений рівень LDL-C, зокрема при підозрі на первинну гіперхолестеринемію;
• підвищені тригліцериди;
• хронічні запальні захворювання;
• підвищений рівень Lp(a);
• підвищений hs-CRP;
• кардіоренометаболічний синдром.

Окремо виділяються й репродуктивні фактори ризику, асоційовані з подіями ASCVD: гіпертензивні розлади вагітності, гестаційний діабет, передчасні пологи, повторна спонтанна втрата вагітності, рання менопауза, синдром полікістозних яєчників та інші клінічно значущі стани. [oai_citation:2‡Школа ендокринолога Егіс.pptx](sediment://file_00000000914872438d4c3154588cc230)

Роль Lp(a): новий стандарт ризик-стратифікації

Lp(a) дедалі більше утверджується як один із ключових біомаркерів серцево-судинного ризику. Підвищений рівень Lp(a) асоціюється не лише з атеросклеротичними подіями, а й з кальцифікацією аортального клапана та аортальним стенозом. Саме тому оцінка Lp(a) має важливе значення у пацієнтів із дисліпідемією, особливо якщо клінічна картина не пояснюється лише традиційними факторами ризику.

Аспірин у первинній профілактиці: більше не універсальна стратегія

Нові підходи ще раз підкреслюють: ацетилсаліцилова кислота не повинна застосовуватися рутинно у всіх пацієнтів для первинної профілактики. За даними, представленими у лекції, користь аспірину залежить від індивідуального балансу між зниженням ризику ASCVD та ризиком кровотеч.

Найбільш виправданим застосування аспірину може бути у пацієнтів із:

• високим рівнем Lp(a);
• наявністю кальцію в коронарних артеріях (CAC >0, особливо CAC ≥100).

Таким чином, аспірин у первинній профілактиці має розглядатися селективно, а не як стандарт для широкого кола пацієнтів. [oai_citation:3‡Школа ендокринолога Егіс.pptx](sediment://file_00000000914872438d4c3154588cc230)

Коли пацієнта слід направити до ліпідолога

Оновлені підходи також підкреслюють важливість своєчасного направлення пацієнта до ліпідолога. Це особливо актуально у випадках, коли стандартна тактика не дозволяє досягти цільових показників або є підозра на генетично зумовлені порушення ліпідного обміну.

Основні показання до направлення:

• підозра на сімейну гіперхолестеринемію;
• недосягнення цільових рівнів LDL-C на максимально переносимій терапії;
• побічні ефекти на два і більше статини;
• підвищений рівень Lp(a);
• ранній ASCVD;
• складні клінічні ситуації, включаючи пацієнтів із ВІЛ, онкопатологією, після трансплантації, а також жінок, які планують вагітність, вагітних або тих, що годують грудьми;
• виражена гіпертригліцеридемія;
• потреба у генетичному тестуванні або розгляді аферезу ліпопротеїнів.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які не досягають цільових показників ліпідів на рекомендованій терапії. [oai_citation:4‡Школа ендокринолога Егіс.pptx](sediment://file_00000000914872438d4c3154588cc230)

Клінічний висновок

Сучасна ліпідологія — це вже не просто контроль рівня холестерину. Це персоналізована стратегія зниження кардіометаболічного ризику, що враховує індивідуальні фактори ризику, супутні захворювання, біомаркери та довгостроковий прогноз пацієнта.

Для ендокринолога це означає необхідність більш глибокої інтеграції ліпідологічного підходу в повсякденну клінічну практику, особливо у пацієнтів із діабетом, ожирінням та іншими станами високого кардіометаболічного ризику.

Дивіться лекцію онлайн

Тема: Нові рекомендації з ведення дисліпідемій 2026: практичні зміни для ендокринолога

Початок виступу у записі: 3:22:00

Переглянути лекцію на YouTube

Автор

Марія Черська — доктор медичних наук.

Профіль автора

Переглянути профіль автора на сайті LOCD

Ключові слова

дисліпідемія, ESC, EAS, рекомендації 2026, LDL-C, Lp(a), ендокринологія, кардіометаболічний ризик, ASCVD, ліпідологія